Юридична абетка

Абсентеїзм — нез'явлення виборців на виборчі дільниці для здійснення акту голосування.

Адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія...
Адміністративне правопорушення вчинене з необережності - це визнається таким тоді, коли особа, яка його...
Адміністративне стягнення - це міра відповідальності і застосовується з метою...
Адвокатура — добровільне професійне об'єднання юрис¬тів, призначення якого полягає в наданні, у випадках і в по¬рядку, передбачених законодавством, юридичної допомоги громадянам та організаціям.
Активне виборче право — право громадян обирати склад виборних органів державної влади та місцевого самовряду¬вання.
Антидемократичний державний режим — державний режим, за якого суттєво ускладнюються можливості реалі¬зації прав і свобод громадян, а реальна влада зосереджуєть¬ся в руках неконтрольованої народом групи осіб або в руках однієї особи.
Батьківство — факт походження дитини від певного чо¬ловіка (батька).
Батьківські права та обов'язки — особисті й майнові пра¬ва та обов'язки, що їх закон надає батькам (батькові і мате¬рі) для забезпечення належного виховання і матеріального утримання дітей, а також захисту їхніх прав та інтересів.
Безпосередня демократія — сукупність форм організації державної влади, за якої основні рішення щодо управління справами суспільства й держави схвалюються безпосеред¬ньо всіма громадянами на референдумах, зборах тощо.
Вибори — процес, унаслідок якого певна сукупність лю¬дей через голосування формує склад державного органу чи органу місцевого самоврядування.
Виборчі цензи — сукупність умов, відповідність яким є підставою для допуску громадян до участі у виборах.
Внутрішні функції держави — державні функції, що здійснюються в межах держави і в яких виявляється її внут¬рішня політика.
Гарантії прав та обов'язків — засоби та умови, які забез¬печують цілковите й неухильне здійснення суб'єктивних прав та юридичних обов'язків суб'єктів.
Громадянин — особа, яка знаходиться у сталих юридич¬них зв'язках із конкретною державою, що проявляється са¬ме в наявності відповідного громадянства.
Громадянство — необмежений у просторі й часі правовий зв'язок особи з конкретною державою, який зумовлює по¬ширення на особу всіх конституційних прав та обов'язків.
Громадянське суспільство — суспільство, в якому держа¬ва гарантує індивідам надійний захист усіх прав і свобод лю¬дини, зокрема рівні можливості щодо підприємництва, участі в політичній та інших сферах життєдіяльності сус¬пільства.
Деліктоздатність — закріплена в законі здатність суб'єк¬та нести юридичну відповідальність за вчинене правопору¬шення.
Демократична держава — держава, що базується на ви¬знанні та втіленні в суспільну практику таких принципів конституційного устрою, як народовладдя, політичний плюралізм, свобода й рівність громадян, реальність і не¬від'ємність прав людини тощо,
Демократичний державний режим — державний режим, за якого реально забезпечується здійснення широкого кола прав і свобод громадян, які мають реальні можливості впли¬вати на формування та діяльність державних органів.
Держава — особлива політико-територіальна організа¬ція, що має суверенітет, спеціальний апарат управління і примусу та здатна надавати своїм приписам загально-обов'язкової сили для всього населення країни.
Державна мова — мова, що є обов'язковою для викорис¬тання в законодавстві, офіційному діловодстві, судочинстві тощо.
Державний апарат — система органів держави, які вико¬нують управлінські функції.
Державний режим — сукупність форм і методів здійснен¬ня державної влади.
Державний суверенітет — повновладдя й незалежність держави, що полягають у її праві за власним розсудом вирі¬шувати свої внутрішні й зовнішні питання без втручання в них будь-якої іншої держави.
Державні органи — державні організації, наділені дер¬жавно-владними повноваженнями й покликані здійснюва¬ти від імені держави управлінські функції в суспільстві.
Державні підприємства — державні організації, які здійснюють функції держави у виробничій сфері, безпосе¬редньо забезпечують виробництво матеріальних благ.
Державні символи — встановлені конституцією або спе¬ціальними законами особливі розпізнавальні знаки держа¬ви, в яких уособлюється її суверенітет, а в деяких випад¬ках — і певний історичний чи ідеологічний зміст.
Державні установи — державні організації, які здійсню¬ють функції держави, пов'язані зі створенням нематеріаль¬них благ.
Діти — за сімейним правом особи, що не досягли повно¬ліття, а також особи, які, незалежно від віку, є синами й дочками своїх батьків.
Договір житлового найму — письмовий документ, укла¬дений на підставі ордера між наймодавцем і наймачем (гро¬мадянином, на чиє ім'я видано ордер), що передбачає прави¬ла користування житлом, права та обов'язки сторін із утри¬мання жилого будинку і прибудинкової території,
Екологічна безпека — стан навколишнього природного
середовища, за якого забезпечується запобігання погіршен¬
ню екологічної ситуації та виникненню небезпеки для здо¬
ров'я людей,    
Екологічна експертиза — вид науково-практичної діяль¬ності спеціально уповноважених державних органів, еколо-го-експертних формувань та об'єднань громадян, що базує¬ться на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація й дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров'я Людей, і спрямована на підготовку висновків щодо відповідності запланованої чи здійснюваної діяльнос¬ті нормам і вимогам законодавства нро охорону навколиш¬нього природного середовища, раціональне використання й відтворення природних ресурсів, гарантування екологічної безпеки.
Екологічне право — система правових відносин, якими регулюються суспільні відносини з охорони навколишнього; природного середовища і раціонального використання при¬родних ресурсів (екологічні відносини).
Екологічне правопорушення — протиправне діяння (дія чи бездіяльність), що порушує встановлений в Україні еко¬логічний правопорядок.
Екологічні права та обов'язки громадян України — система юридичне закріплених за громадянами повноважень та зобов'язань в екологічній сфері.
Житло — готовий жилий будинок чи інше жиле примі¬щення, придатне для проживання в ньому людей.
Житлове право України — сукупність правових норм, що регулюють житлові правовідносини між громадянами та громадян із державними та громадськими організаціями у процесі реалізації конституційного права людини і грома¬дянина на житло.
Житловий фонд (громадський) — сукупність жилих бу¬динків та інших жилих приміщень, що належать колгос¬пам, іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілкам та іншим громадським організаціям.
Житловий фонд (державний) — сукупність жилих бу¬динків та інших жилих приміщень, що знаходяться у влас¬ності місцевих рад народних депутатів, державних підпри¬ємств, установ, організацій і призначаються для проживан¬ня людини і громадянина.
Житловий фонд (індивідуальний) — сукупність жилих будинків (приміщень), що знаходяться в особистій і приват¬ній власності.
Житловий фонд будівельних кооперативів (ЖБК) — су-
купність жилих будинків, що належать житлово-будівель¬ним кооперативам і призначаються для проживання членів
Закон — акт законодавчого органу влади (парламенту), який має вищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів.
Законність — правовий режим точного й неухильного здійснення законів та інших нормативних актів у всіх сфе¬рах державного й суспільного життя.
Злочин — суспільне небезпечне, протиправне, винне й карне діяння, яке завдає чи може завдати суттєвої шкоди
певним суспільним відносинам, що охороняються кримі¬нальним законом.
Зовнішні функції держави — державні функції, що здій¬снюються в процесі спілкування держави з іншими дер¬жавами та міжнародними організаціями і в яких виявля¬ється її зовнішня політика.
Імпічмент — усунення президента з посади на основі ухваленого парламентом за спеціальною процедурою рі-і шення про його обвинувачення в учиненні державної зради  або іншого злочину.
Конституційні принципи правового статусу особи — ві
дображені в конституції головні ідеї, покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов'язків людини в дер¬жаві.
Конституціоналізм — 1) політична система, що спираєть¬ся на конституцію, конституційні методи управління; 2) науковий напрям, у межах якого досліджуються консти¬туційні проблеми.
Конституція — основний закон держави, в якому регла¬ментуються найважливіші відносини у сферах державного устрою, організації й функціонування органів держави, правового статусу особи.
Конфедерація — форма державного устрою, за якої дер¬жави створюють об'єднані органи для досягнення конкрет^ них цілей (наприклад, військові) за збереження в інших пи-таннях цілковитої самостійності.
Материнство — правове становище жінки у зв'язку з на¬родженням, утриманням і вихованням дітей.
Механізм держави — система державних організацій, які забезпечують реалізацію функцій держави.
Місцеве самоврядування — право певної територіальної громади (мешканців села, кількох сіл, селища або міста) са¬мостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.
Монархія — форма державного правління, за якої вища державна влада зосереджується (повністю або частково) в руках однієї особи — монарха й передається як спадщина представникам правлячої династії.

Наїгівпрезидентська (змішана) республіка — форма рес¬публіканського правління, за якої президент обирається на¬родом, але парламентові надаються певні повноваження щодо контролю за діяльністю президента під час формуван¬ня уряду та здійснення виконавчої влади.
Народ — населення певної країни.
Народний суверенітет — повновладдя народу, здійснен¬ня ним своєї невід'ємної та неподільної влади самостійно й незалежно від будь-яких інших соціальних сил.
Народність — спільність людей, що проживають на одній території, зв'язані спільною мовою, особливостями психіч¬ного складу, культури і способу життя та іншими загальни¬ми цінностями, що закріплені у звичаях, традиціях та інших соціальних нормах.
Населення — сукупність людей, які проживають на пев¬ній території та здійснюють свою життєдіяльність у межах адміністративної чи політичної одиниці.
Національна безпека — стан захищеності життєво важ¬ливих інтересів особи, держави й суспільства від наявних і можливих загроз у всіх сферах суспільних відносин.
Національний суверенітет — повновладдя нації у вирі¬шенні всіх питань її національного життя аж до реальної можливості створення самостійної національної держави.
Нація — спільність людей, які проживають на одній території, зв'язані загальними економічними відносинами, спільною мовою, культурою, одним законодавством, націо-нальними інтересами, митними кордонами та іншими ознаками.
Необмежена (абсолютна) монархія — монархія, в якій влада монарха ніким і нічим не обмежується, тобто в країні немає ні органів, ні законів, що могли б певною мірою змі¬нити чи знехтувати волю монарха.
Норма права — формально визначене, сформульоване чи санкціоноване державою загальнообов'язкове правило по¬ведінки загального характеру, реалізація якого забезпе-чується державним примусом.
Нормативно-правовий акт — офіційний письмовий до¬кумент компетентного державного органу, в якому закріп¬люються правила поведінки загального характеру, що за-безпечуються державнимримусом 
Нотаріат — система органів і посадових осіб, на яких по¬кладено обов'язок посвідчувати безперечні права й факти, що мають юридичне значення, а також виконувати інші но-таріальні дії з метою надання цим правам і фактам юридич¬ної вірогідності.
Обов'язок (юридичний) — передбачені правом міра й вид необхідної поведінки суб'єкта.
Ордер на жиле приміщення — письмове розпорядження на заселення жилого приміщення, що видається на підставі рішення виконавчого комітету органу місцевого самовряду¬вання чи місцевої державної адміністрації. Є єдиною під¬ставою для заселення в надане жиле приміщення, видається лише на вільне жиле приміщення, має чітко встановлену форму.
Особа — людина як суб'єкт, що має індивідуальні інтелектуальні та інші ознаки й усвідомлює себе членом спільності таких же суб'єктів.
Парламентарна (конституційна) монархія — монархія, в якій влада монарха в усіх сферах здійснення державної вла¬ди суттєво обмежується: йому надаються лише формальний статус глави держави і виключно представницькі повнова¬ження.
Пасивне виборче право — право громадян бути обраними до складу виборних органів державної влади та місцевого самоврядування.
Первісне стадо — об'єднання окремих людей та їх груп для спільного полювання, спільного проживання, спільно¬го добування і споживання їжі, інших засобів існування.
Первісний лад — суспільно-економічна формація, пев¬ний тип суспільства, що характеризується колективною формою об'єднання людей, які спільно виробляли примі-тивні знаряддя праці, засоби до існування, де панували колективна власність і суспільна влада. Розглядають дородо¬ву (група людей, первісне стадо) і родові спільності людей.
Підзаконний акт — акт компетентного державного орга¬ну, що видається на підставі й на виконання законів.
Підприємницька діяльність — самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик діяльність суб'єкта з вироб¬ництва продукції, виконання робіт, надання послуг і заняття торгівлею з метою одержання прибутку.
Плем'я — спільність людей у докласовому суспільстві, що складалася з декількох родів, які мали багато спільних рис та інтересів: загальний діалект мови, однакові звичаї та релігійні культи, загальну територію для полювання і про¬живання, загальне ім'я і т. ін.
Податки — обов'язкові платежі, що їх сплачують юри¬дичні особи та населення до бюджету в розмірах і в строки, передбачені законом.
Поділ влади — модель побудови державного апарату, згідно з якою влада в державі має поділятися між законо¬давчими, виконавчими та судовими органами. При цьому кожна гілка влади повинна бути незалежною від інших і водночас їм підконтрольною, що має на меті виключення можливості концентрації влади в руках одного органу.
Право — система загальнообов'язкових правил поведін¬ки, що встановлені або санкціоновані державою і забезпе¬чуються її примусом.
Правова держава — держава, в якій панує право, де діяльність усіх її органів і посадових осіб здійснюється на основі та в межах, визначених правом, де не тільки особа відповідальна за свої дії перед державою, а й держава несе реальну відповідальність перед особою за результати своєї діяльності.
Правова поведінка — передбачена нормами права соці¬альне значуща поведінка індивідуальних чи колективних суб'єктів, що контролюється їхніми свідомістю і волею.
Правовий статус особи — сукупність закріплених у зако¬нодавстві прав, свобод, обов'язків громадян і гарантій їх здійснення.
Правовідносини — специфічні суспільні відносини, учасники яких виступають як носії прав та обов'язків, уста¬новлених нормами права.
Правоздатність — передбачена нормами права здатність суб'єкта мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки^
Правомірна поведінка — суспільне необхідна, бажана й допустима, під кутом зору інтересів громадянського сус¬пільства, поведінка індивідуальних і колективних суб'єк¬тів, що полягає у здійсненні норм Ігоава, гарантується та охороняється державою. , -м,ч,,
Правоохоронні органи — органи, що їх держава наділяє компетенцією охорони суспільних відносин, урегульова¬них правом.
Правопорушення — суспільно небезпечне, шкідливе, протиправне, винне діяння деліктоздатної особи, що за нього може бути накладене покарання чи стягнення.
Правопорядок — відповідність суспільних відносин приписам норм права.
Правосуб'єктність — здатність бути суб'єктом права (учасником правовідносин).
Представницька демократія — сукупність форм органі¬зації державної влади, за якої певні важливі рішення щодо управління справами суспільства й держави виносяться ви¬борними установами (парламентами, муніципалітетами тощо).
Президентська республіка — республіка, в якій повнова¬ження глави держави, а в деяких випадках і глави уряду, належать президентові, який обирається непарламент-ським способом (громадянами держави) і формує уряд, що не несе відповідальності перед парламентом.
Приватизація державного житлового фонду — відчуження, тобто безоплатна передача чи продаж із державного житлового фонду у власність громадянам України жилих квартир чи приміщень, що вони займають, а разом із ними — господарських споруд, що до них належать. Приватизація здійснюється через:
• безоплатну передачу громадянам квартир (будинків) із розрахунку санітарної норми — 21 кв. м загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 кв. м на сім'ю;
• продаж надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, які мешкають у них або перебувають на черзі з поліпшення житлових умов.
Проступок — діяння, що порушує приписи норм права, але не сягає рівня суспільної небезпеки, притаманного злочинам.
Республіка — форма державного правління, за якої вищі державні органи обираються населенням або формуються загальнонаціональним представницьким органом влади.
Референдум — голосування населення всієї держави (за¬гальнодержавний референдум) або його певної частини (міс¬цевий референдум) із метою вирішення найважливіших пи¬тань суспільного життя.
Рід — первинний виробничий, соціальний та етнічний колектив людей у докласовому суспільстві, який засновує¬ться та існує здебільшого на кровно-родинних зв'язках.
Система права — внутрішня організація права, що поля¬гає в єдності й погодженості правових приписів певної: держави.
Сімейне право — сукупність правових норм, які регулю¬ють особисті й пов'язані з ними майнові відносини грома¬дян, що виникають із шлюбу й належності до сім'ї.
Сім'я — первинна клітинка громадянського суспільства, в якій реалізується дітородна, виховна та інші функції сус¬пільного життя; союз людей, оснований на добровільному й рівноправному шлюбі.
Соціальна держава — держава, зорієнтована на здійснення широкої та ефективної соціальної політики, яка має втілюватись у реальності прав людини й громадянина, в існування доступних та ефективних систем освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, у підтримку малозабезпечених прошарків населення тощо.
Соціальні норми — правила, які регулюють поведінку
людей у суспільстві.
Суб'єктивне право (право громадянина) — передбачена певною нормою права можливість суб'єкта поводитися пев¬ним чином.
Суспільна влада — управління справами первинної спільності (роду, фратрії, племені), що здійснювалося всіма дорослими членами на загальних зборах, радах старійшин. Повсякденне керівництво покладалося на старійшин, військових вождів, ведучих на полюванні.
Суспільний порядок — порядок у суспільстві, який від¬повідає вимогам усього комплексу соціальних норм.
Суспільство — форма життєдіяльності людей, що скла¬лась Історично й відокремилась від навколишньої природи.
Унітарна держава — єдина централізована держава, що не має у своєму складі державних утворень і територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці (об¬ласті, райони, провінції тощо).
Федерація — держава, до складу якої входять кілька дер- ( жавних утворень (суб'єктів федерації).
Форма держави — комплексне поняття, яке характери-1 зує державу щодо форми правління, форми державного ус-1 трою та державного режиму.
Форма державного правління — порядок організації ви- і щих Державних органів, що визначає їхні структуру, ком-1 петенцію та взаємодію.
Форма державного устрою — порядок територіального І поділу держави, взаємовідносин її складників між собою й державою в цілому та відповідної організації державних | органів.
Фратрія — братство двох та більше племен, що характе¬ризується розширенням взаємних зв'язків між родами.
Функції держави — основні напрями діяльності держа-1 ви, в яких втілюються її сутність і соціальне призначення.
Шлюб — юридичне оформлений добровільний, вільний та рівноправний союз чоловіка й жінки, що породжує їхні взаємні права та обов'язки, спрямовані на створення сім'ї, народження й виховання дітей.
Юридичні (спеціальні) гарантії — правові засоби (юри¬дичні норми та інститути), покликані забезпечувати реаль¬ність прав та обов'язків особи.
Юридичні факти — конкретні життєві обставини, з яки¬ми норми права пов'язують настання юридичних наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення правових від¬носин.

таріус - юрист, спеціально уповноважений засвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, і здійснювати інші нотаріальні дії, передбачені Законом, з метою надання їм юридичної достовірності.

Позовна заява, позов (укр. - позов ) - документ, який пред'являється позивачем в суд у встановленій законом формі і містить вимогу про примусову захист порушеного права або інтересу.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом - до них відносять витрати, пов'язані з інформуванням учасників судового процесу про хід і результати розгляду справи, а також витрати на виготовлення та видачу копій судових рішень.

Судова система України складається із судів загальної юрисдикції Конституційного Суду України. Систему судів загальної юрисдикції складають: місцеві суди; апеляційних судів, Апеляційного суду України, вищих спеціалізованих судів; Верховний Суд України. Судова система України визначено Конституцією України.

Апеляційна скарга - скарга на судовий акт, що подається до вищестоящого суду, в якій обґрунтовується клопотання про виправлення або скасування рішення (вироку) нижчого суду, винесеного за справі.

Режим роздільного проживання подружжя - встановлюється для подружжя у разі неможливості або небажання дружини або чоловіка проживати разом. Зазначене юридична дія не призводить до припинення прав і обов’язків подружжя, однак майно, отримане в майбутньому жінкою та чоловіком, не вважається придбаним у шлюбі; а дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не буде вважатися таким, що походить від її чоловіка.

Виконавче провадження - завершальна стадія судового виробництва, являє собою сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, і також рішеннями.

Виконавчий лист - вид виконавчого документа. Видається на підставі рішень, вироків і інших судових актів, що підлягають виконанню. У виконавчому листі наводиться резолютивна частина рішення, вказується найменування суду і справа, за якою видано лист, дати винесення рішення та набрання законної сили, дата видачі самого листа.

Державна виконавча служба - входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб, відповідно до законів України.

Право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону і своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном.

Спільне право власності - право виникла внаслідок володіння неподільним майном, яке перебуває у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або спільної сумісної власності.

Цивільна правоздатність - юридичний термін, який означає здатність людини мати цивільні права і зобов'язання. Цивільну правоздатність мають усі фізичні особи. Вона виникає в момент народження людини і припиняється у момент її смерті.

Цивільна дієздатність - юридичний термін, визначений у законодавстві України, означає здатність фізичної особи усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільні права і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні зобов'язання, самостійно їх виконувати і нести відповідальність у разі їх невиконання.

Заповіт - особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповідальна відмова - доручення заповідача (того хто складає заповіт) одному чи кільком спадкоємцям виконати за рахунок спадкового майна певні дії в інтересах третьої особи, названого в заповіті. Предметом заповідального відмови може бути надання третій особі (отказополучателю) у власність або користування майнового права або речі, яка входить або не входить до складу спадщини. На спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, квартира або інше рухоме або нерухоме майно, заповідач має право покласти обов'язок надати іншій особі право користування ними. Право користування житловим будинком, квартирою або іншим рухомим та нерухомим майном зберігає свою дію у випадку наступного зміни їх власника. Правовідносини, що стосуються заповідального відмови, регулюються нормами Цивільного кодексу України.